Немовля може плакати не тільки тоді, коли відчуває голод, але й через біль у животі, причиною якого є здуття, перебуваючи у мокрих пелюшках, унаслідок перегріву або інших захворювань та проблем, зокрема: інтоксикацій, спричинених гострими інфекційними захворюваннями; підвищення температури тіла, головного болю, що є наслідком підвищення внутрішньочерепного тиску; болю в животі у зв'язку з кишковими кольками; гострими хірургічними захворюваннями; болю під час сечовипускання, спричинених інфекціями сечовивідної системи; через свербіння шкіри під час алергічних висипів.
Безперервний плач дитини понад 1 годину вимагає обов’язкового звернення до педіатра.
Типова помилка батьків 2. Температура тіла 37,0 С свідчить про захворювання
Підвищуватися температура тіла немовляти до 37,0 – 37,3 С може після прийому їжі, через перегрів дитини або ж через його плач. У такому випадку необхідно повторно здійснити вимір температури тіла в спокійному стані дитини.
При умові, якщо зниження температури до нормального рівня не відбулося, слід обов'язково звернутися до педіатра.
Якщо температура тіла дитини є вищою, ніж 38,5 С (особливо при умові наявності судом) – необхідно застосувати жарознижуючий засіб, наприклад парацетамол у свічках або у вигляді сиропу та викликати педіатра додому для визначення причини такого підвищення температури. Якщо температура тіла дитини становить 39,0 С й вище і протягом 30-40 хвилин після прийому жарознижуючого засобу не знижується, необхідно терміново викликати невідкладну допомогу.
Рекомендації щодо вимірювання температури тіла в немовлят
Температуру тіла у дітей від народження до 1 року можна вимірювати під пахвами, у ротовій порожнині, у прямій кишці та в зовнішньому слуховому проході. При цьому слід враховувати, що температура в прямій кишці на 0,8-0,9 С, а в ротовій порожнині на 0,5-0,6 С вища, ніж під пахвою.
Типова помилка батьків 3. Зазвичай процес прорізування зубів супроводжується підвищенням температури тіла та рідкими випорожненнями й не вимагає звернення до лікаря
Процес прорізування перших зубів у дітей (як правило, нижніх центральних різців) за нормою відбувається у 5,5 — 6,5 місяців, хоча в окремих випадках може відбуватися раніше або пізніше (слід пам’ятати, що прорізування зубів із запізненням може бути однією з ознак рахіту). За декілька місяців до прорізування першого зубу в дитини з’являється підвищене слиновиділення; вона капризує, як кажуть батьки «тягне все до роту» - свій кулачок, брязкальця тощо. За декілька тижнів до появи першого зуба ясна набрякають.
Імунітет дитини в цей час ослаблений, і дитя не захищене від хвороб. Тому при підвищеній температурі необхідною є консультація педіатра, оскільки це може свідчити про наявність хвороби у дитини.
Типова помилка батьків 4. Рахіт – хвороба дітей із малозабезпечених сімей або захворювання минулого століття
Рахіт – це захворювання, пов'язане з нестачею вітаміну D в організмі малюка. Джерелами надходження вітаміну D є ультрафіолетові промені сонця, під впливом яких вітамін D утворюється в шкірі, а також їжа (грудне молоко, жовтки, м'ясо, печінка). Для отримання оптимальної профілактичної дози вітаміну D достатньо протягом 2 годин перебувати під непрямим сонячним випромінюванням. Групою ризику є діти, які народилися в осінньо-зимовий період, тому що їм бракує вітаміну D через відсутність можливості для достатнього перебування дитини під непрямими променями сонця. Крім того причиною рахіту може бути недостатнє всмоктування вітаміну D у кишечнику під час різних захворювань.
Ознаками рахіту у дітей перших місяців життя можуть бути: підвищена пітливість, здригання під час різких звуків, облисіння потилиці. У подальшому за умови прогресування рахіту відмічається збільшення лобових і тім'яних горбів, плоска потилиця, зниження м'язового тонусу.
З профілактичною метою вітамін D призначається дітям у віці від 1 до 2 років в осінній, весняний та зимовий періоди. Для здорових дітей профілактична доза становить 500 МЕ і призначається з 1-ого місяця життя. В окремих випадках (коли дитина недоношена, з двійнят, часто хворіє тощо) необхідно призначати підвищені дози вітаміну D. Призначення профілактичної або лікувальної дози препарату обов’язково здійснює педіатр.
Типова помилка батьків 5. Жовтяниця новонароджених не потребує лікування
Жовтяниця у дітей першого місяця життя, як правило, фізіологічна, тобто є нормою, пов'язаною з виведенням з організму малюка «зайвого» гемоглобіну, який у внутрішньоутробному періоді забезпечував киснем плід. Після народження його кількість зменшується унаслідок розпаду його в печінці. В окремих випадках організм новонародженого не встигає справлятися з таким навантаженням, при цьому білірубін (продукт розпаду гемоглобіну) потрапляє в кров дитини, що спричиняє жовтяничне забарвлення шкіри. Фізіологічна жовтяниця з'являється на другу добу життя й може тривати до 2 тижнів. При цьому жовтяничний колір шкіри не розповсюджується на ручки і ніжки.
Ознаками «небезпечної», такої, що не є фізіологічною, жовтяниці є її надто рання (протягом першої доби життя) або надто запізніла (після сьомої доби життя) поява жовтяничного забарвлення шкіри ручок і ніжок, її тривалість понад два тижні, відмова немовляти від їжі, його млявість або сонливість. Рівень білірубіну в такому випадку сягає високих позначок, що може призвести до ураження головного мозку. Рівень білірубіну понад 200 мкмоль/л є небезпечним.У разі появи відповідних ознак слід негайно звернутися до педіатра.
Типова помилка батьків 6. Часті, рідкі випорожнення або схильність до закрепів – це дисбактеріоз
Дисбактеріоз — це захворювання, пов'язане з порушенням складу нормальної мікрофлори та/чи заселенням патогенної (або умовно патогенної) мікрофлори, що в нормі не є присутньою в кишечнику людини.
Заселення мікрофлори дитини відбувається у процесі пологів й триває в подальшому житті. Для формування нормального біоценозу кишечника дуже важливим є тривале грудне вигодовування (дітям до 6 місяців рекомендується виключно грудне вигодовування). Причинами дисбактеріозу в немовлят можуть бути захворювання сечостатевої системи матері, ранній перехід на штучне вигодовування, нераціональне застосування антибактеріальних препаратів. Зміни вигляду випорожнень під час дисбактеріозу можуть бути як у вигляді розрідження (випорожнення містять слиз, білі грудочки, можуть мати зелений колір), так й у формі закрепів.
Проте потрібно пам'ятати, що частота й вигляд випорожнень у дітей першого року життя має свої особливості. Діти перших місяців життя в нормі здійснюють випорожнення щоразу після годування (5-6 разів на добу). Їх випорожнення мають рідкувату консистенцію. З часом кількість дефекацій зменшується, випорожнення у дітей оформлюються до 1 року та відбуваються, як правило, 1-2 рази на добу.
Закрепи у дітей першого року життя діагностується за наявності випорожнення не рідкої консистенції або під час його затримки більш ніж на 2 доби. У дітей старшого віку – за умови здійснення випорожнень менше ніж 3 рази на тиждень або при утрудненому спорожненні кишечника.
Причинами рідкого випорожнення, крім дисбактеріозу, можуть бути:
-кишкові інфекції (вірусні, бактеріальні);
-глистові інвазії, лямбліоз;
-захворювання підшлункової залози;
-запальні захворювання кишечника;
-захворювання. пов'язані з недостатністю ферментів іпорушенням всмоктування в кишечнику.
Причинами закрепів можуть бути:
-відсутність у раціоні харчування продуктів, стимулюючих роботу кишечника (рослинних волокон, свіжих овочів і фруктів, кисломолочних продуктів);
-відносно довгий кишечник;
-надто тривале використання памперсів;
-страх перед горщиком і, як наслідок, затримка формування рефлексу дефекації.
Відповідно, встановити справжню причину проблем з випорожненням дитини може тільки педіатр.
Типова помилка батьків 7. Зригування у дитини – це завжди ознака захворювання
Нечасті зригування (1-2 рази на добу) у немовлят є нормою, що не впливає на загальний стан і фізичний розвиток. Однією з причин зригування є заковтування повітря під час грудного годування або годування через пляшку. З метою попередження заковтування повітря під час їжі необхідно стежити, щоб дитина засмоктувала не тільки сосок, а й навколососкову зону. Під час годування через пляшку необхідно спочатку перевернути пляшку так, щоб суміш повністю заповнила соску. Крім того, перед кожним годуванням (за 15 хвилин) необхідно викладати дитину на живіт, а після годування тримати у вертикальному положенні 20-30 хвилин, щоб відійшло засмоктане повітря. Годувати малюка слід сидячи, утримуючи його під кутом 45-60 градусів. Причинами зригування і блювоти у немовлят можуть бути спазми кінцевого відділу шлунку, потрапляння вмісту шлунку в стравохід, патологія стравоходу, деякі ендокринні або неврологічні захворювання.
Коли звертатися до лікаря?
Встановити правильний діагноз зможе лише педіатр. Звертатися до лікаря необхідно тоді, коли у немовляти спостерігається блювота «фонтаном» після кожного годування; якщо блювота супроводжується рідкими випорожненнями й підвищенням температури тіла; якщо (за наявності частих зригувань і блювоти) дитина погано набирає або втрачає вагу; стає млявою; відмовляється від їжі; якщо у дитини (за наявності блювоти) з'являється геморагічний висип на шкірі сідниць, стегон, гомілок, тулуба.
Типова помилка батьків 8. Вакцинацію краще здійснювати тоді, коли дитина підросте
Новонароджені діти захищені від більшості інфекційних захворювань материнськими антитілами, які вони одержують через кров (через пуповину) у внутрішньоутробному періоді. За умови грудного вигодовування захисні антитіла продовжують надходити до дитини з молоком матері. Але поступово, поки малюк зростає, такого материнського захисту стає недостатньо, оскільки організм дитини постійно стикається з різними інфекційними агентами (вірусами і бактеріями), що постійно присутні в навколишньому світі. Враховуючи небезпеку інфекційних захворювань для життя і здоров'я, таких як туберкульоз, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт, гепатит, гемофільна інфекція, кір, краснуха, паротит необхідно захистити дитину від цих інфекцій та згідно із затвердженим Міністерством охорони здоров’я України календарем щеплень провести профілактичні щеплення (вакцинацію).Безпека вакцинації залежить від дотримання основних правил. Перш за все, вакцинацію слід робити тільки здоровій дитині, тому необхідно пройти ретельний огляд у педіатра: вимірювання температури тіла безпосередньо перед вакцинацією, виключення протипоказань (в т.ч. дитячим неврологом), а в деяких випадках – проведення загального аналізу крові. До 6 місяців дитина, як правило, знаходиться на грудному вигодовуванні і має одержати 3 дози вакцини (у 3, 4 і 5 місяців), після чого педіатр рекомендуватиме вводити перший прикорм (фруктові та овочеві пюре). Введення прикорму часто супроводжується алергічними реакціями, тому краще нові для малюка продукти вводити після вакцинації. Крім того, відкладаючи початок вакцинації (після 6 місяців або після 1 року), у подальшому буде складніше знайти такий проміжок часу, щоб дитина була готова до вакцинації, оскільки в цей період відбувається прорізування зубів, імунітет дитини ослаблений і можливі різні ускладнення.
Захворювання, притаманні дітям від народження до 1 року:
-функціональні порушення шлунково-кишкового тракту (метеоризм, закрепи, кишкові кольки, відрижка);
-захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (риніт, трахеїт,бронхіт, пневмонія, дисбіоз ротової порожнини, афтозний стоматит);
-захворювання нервової системи (наслідки перинатальної поразки центральної нервової системи);
-вроджені вади розвитку;
-порушення харчування (гіпотрофія, паратрофія);
-порушення фізичного і психомоторного розвитку;
-реалізація внутрішньоутробної інфекції;
-дисплазія тазостегнових суглобів, клишоногість, кривошия.
Немає коментарів:
Дописати коментар